?

Log in

entries friends calendar profile Previous Previous Next Next
Пам’яті перших хоробрих (1927) - AMY
81412
81412
Пам’яті перших хоробрих (1927)
[2]

Пам’яті перших хоробрих

А. Клоччя

Після 10-их роковин Жовтня надходять ще одні — роковини загибели В. Чумака, Гната Михайличенка й Андрія Заливчого.

В ньому році зі дня їх розстрілу минає вісім років. На жаль, ми ще й досі не маємо повного, зібрання творів ні В. Чумака, ні Гната Михайличенка, ні А. Заливчого. Безперечно, час уже вшанувати пам’ять активних борців — революціонерів і перших фундаторів української пролетарської літератури. Їхня творчість, особливо творчість В. Чумака, співця червоного терору, набирає неабиякого значення за наших часів, коли часто-густо в пролет. поезії бренять нотки занепадництва.

Ця творчість може бути дороговказом, як поєднати „березневий каламут“ лірику — з партійним квитком, з активною революційною роботою.

В цьому напрямку Д. В. У. дещо вже робить. Т.т. В. Корякові й Б. Коваленкові доручено виготовити до друку повне зібрання творів В. Чумака й А. Заливчого, а т. Гадзінському — повне зібрання творів Г. Михайличенка.

Хочеться думати, що наше суспільство та окремі особи, що знали цих піонерів і борців, допоможуть збирати матеріяли, розкидані хуртовиною минулих днів по всіх-усюдах, а також по змозі дадуть свої, спогади. Щоб усебічно висвітлити життя її творчість цих фундаторів пролетарської літератури.

Але обмежитись лише виданням творів цих товаришів — це було-б виконати завдання лише наполовину.

Пролетаріят повинен знати своїх борців, що не лише словом, а й ділом боролися за його перемогу.

Особливо актуальне це питання сьогодні. 10-ті роковини Жовтня — це підсумок перемог пролетарської революції, але це підсумок і втрат, на цьому шляхові.

Отже, як не прикро, та доводиться констатувати, що лише цього року укладено, пам’ятника А. Заливчому, але коли буде його відкриття — невідомо, ще й досі не впорядковані і стоять в дуже кепському стані могили В. Чумака й Г. Михайличенка.

Матеріяльне становище родин В. Чумака й А. Заливчого дуже важке.

Родина В. Чумака перебуває в скрутному становищі. Його батько хворий на сухоти. Брат і сестра Васіля Чумака бажають вчитися, та не мають матеріяльної змоги, і матеріяльної допомоги ніякої не одержують. Те-ж саме і з родиною А. Заливчого. Рідний брат його поневіряється, живе в злиднях.

У нас, в У. С. Р. Р., де майже кожна письменницька організація зве себе пролетарською, або наменше — революційною, забувають про цю справу. Наведені вище прикрі й сумні факти яскраво свідтать про занедбаність цієї справи.

„Молодняк“ і ВУСПП, як єдині спадкоємці славних традицій цих незабутніх „перших хоробрих“, зняли цю справу.

Зокрема, київська організація В. У. С. П. П’у, на своїх перших зборах цього роки ухвалила:
Зважаючи на культурну й політичну ролю В. Чумака, як одного з фундаторів жовтневої літератури й відданого революціонера — жертви деникінщини, просити секретаріят ВУСПП’у домагатись перед відповідними органами радвлади негайної допомоги родині В. Чумака, зокрема клопотатись про такі заходи:

а) Звільнити господарство Григорія Чумака від сільсько-господарчого податку; й призначити родині персональну пенсію.
б) Клопотатись про влаштування батька В. Чумака лікуватись на державний рахунок.
в) Клопотатись про влаштування Миколи Чумака (брата Василя) до ВИШ’у, сестри Марії до Робфаку, призначивши їм персональну стипендію ім. Чумака.
г) Подбати за організацію по ВИШ’ах кількох стипендій ім. Чумака.


Щодо увічнення пам’яти В. Чумака й Гната Михайличенко збори ухвалили:

„Просити О. В. К., щоб відшукати й полагодити братську могилу, парк ім. Амосова (Амосов — колишній генерал, комендант Печерської фортеці), де, за газетними відомостями, поховано Г. Михайличенка й В. Чумака, в парк імени Михайличенка, а Тимофіївську вулицю, що на розі її забито Чумака й Михайличенка, в улицю ім. Василя Чумака.“

Таких самих заходів треба вжити і для родини А. Заливчого. За увічнення його пам’яти мусять подбати гр. м. Чернігова й Полтави, де найбільше працював А. Заливчий.

Такі конкретні заходи намітила київська організація В. У. С. П. П., і вони вже потроху провадяться в життя.

Ми твердо переконані, що всі ці ухвали будуть проведені в життя.

—————
Клоччя А. Пам’яті перших хоробрих // Літературна газета. — 1927. — № 14. — 10 жовтня. — С. 2. [орфографію збережено]

Tags:

Leave a comment