?

Log in

No account? Create an account
entries friends calendar profile Previous Previous Next Next
«Позняки» и «Харьковская». Уточнение даты открытия - AMY
81412
81412
«Позняки» и «Харьковская». Уточнение даты открытия
Официальный сайт Киевского метрополитена и множество других уважаемых профильных сайтов [среди которых urbanrail.net (архив), metropoliten.kiev.ua (архивы: Позняки, Харьковская), metromuseum.su (архивы: Позняки, Харьковская)] утверждают, что станции киевского метро «Позняки» и «Харьковская» были открыты 30 декабря 1994 года.



Миллионы мух не могут ошибаться. На самом деле эта дата неправильная.

Скриншоты с официального сайта метрополитена:


http://www.metro.kiev.ua/?q=node/189
(архив)


http://www.metro.kiev.ua/?q=node/190
(архив)

Однако станции торжественно открыли 28 декабря 1994 года. Ниже — газетные публикации об открытии:

  1. Петрасюк В. Метростроевцы всё-таки успели. [Хотя в ночь перед пуском ещё ожидали последнюю машину со стройматериалами] // «Киевские ведомости». — 1994. — № 248 (570). — 29 декабря (четверг). — С. 1, 8.

  2. Терещенко М. Експреси ідуть далі. [Напередодні нового року відкрито рух поїздів на новій дільниці київського метрополітену] // «Хрещатик». — № 207 (798). — 1994. — 30 грудня (п’ятниця). — С. 1.



Метростроевцы всё-таки успели


Хотя в ночь перед пуском ещё ожидали последнюю машину со стройматериалами

Вадим Петрасюк, Валерий Керекеш (фото), «Ведомости», 29 декабря 1994 года

Итак, две новые станции метро на Сырецко-Печерской линии — «Позняки» и «Харьковская» — сданы в эксплуатацию. Вчера, после торжественного митинга, который начался в 12 часов, по новым тоннелям отправился первый состав с пассажирами, в числе которых, естественно, были Кучма, Косаковский и прочие высокопоставленные гости.

23 декабря, пятница. В этот день впервые подали напряжение на контактный рельс и пустили пробный состав. Пуск был запланирован на 21.00. Задерживалось. Собравшиеся руководители служб и подразделений метростроя и метрополитена были восторженно взволнованы. Кто-то из присутствующих заметил: «Между прочим, мы прошлый раз подавали напряжение 2 часа 48 минут. А в этот раз справились за 24 минуты».

Едем. Скорость 15 километров в час. Кто-то резко выдохнул, словно перед предстоящим стаканом самогона, и со словами: «Господи, пронеси!» — перекрестился. Все, кто был рядом, — рассмеялись.

— Какие плавные пути, как рельсы-то уложены, чувствуете? — обращался к окружающим начальник четырнадцатого тоннельного отряда Николай Метелица. Он явно был доволен работой своих подчиненных. В ответ — новый взрыв дружелюбного смеха. А кто-то из коллег строителей припомнил: «Иду как-то ночью по тоннелю, гляжу, вроде бы мешок стоит на рельсах. Подхожу ближе, а это Коля Метелица — сидит, голову, бедняга» обхватил руками, покачивается да стонет. Ну его, говорит, к черту! И когда, говорит, это все кончится? Было такое, Коля?»

Тут же, коль скоро речь зашла о главном путепрокладчике, припомнили, как он, несколько лет назад, в канун сдачи станции «Кловской», в последние несколько дней перед пуском буквально жил в тоннелях. Ему, сказывают, туда не то, что обед носили, но и завтрак, и ужин тоже. Столько работы было. Да и сейчас не меньше. Как водится, в последний день метростроевцы успевают сделать столько, сколько в иной месяц не успевают. Видать, у славян всегда так.

Накануне пробного пуска по тоннелям провели так называемую габаритную раму. По времени это заняло полтора часа, на 3,3 километра. В одном лишь месте рама задевала кабель, да в трех местах светильники были больше дозволенного отдалены от стены.

Для сравнения: в 1971 году, когда испытывали участок от станции «Завод Большевик» до станции «Святошин», этот же самый измеритель габаритов провели за 10 с лишним часов. А участок тот — 4,2 километра. «Чище» работать научились строители за эти годы.

На «Харьковской» в ожидании обратного поезда удалось поговорить с руководителем «Киевметрострой» Владимиром Петренко:

— По утвержденным еще в бытность СССР планам, — рассказал Владимир Иванович, — «Позняки» и «Харьковскую» должны были вводить в 96-м году. Как видим, справились пораньше. В ситуацию мы попали такую, что деньги могли получить только под пусковые комплексы. Это значит, что должны были мы каждый год сдавать в эксплуатацию как минимум один объект. Потому и темпы нарастили. Не пойди мы на это — остались бы без работы, потеряли бы уникальный, в своем роде, коллектив метростроевцев.

— Четыре месяца назад я пообещал Президенту, что «сдадимся» перед Новым годом, — получил под это обещание 500 миллиардов. На эти деньги вагоны купили, 170 километров кабеля, 9 тысяч квадратных метров мрамора и гранита, 35 тонн алюминия и прочее оборудование.

Пока мы говорили с Владимиром Ивановичем, на станциях вовсю шли работы. Мерцала электросварка. Гремели компрессоры. Выносили мусор. Заносили железо и каменные плиты. Турникетов не было. Стеклянных входных дверей — тоже. Вход был перекрыт каким-то ржавым железным щитом, перед которым громоздились завалы из малярных «козлов». Не верилось, что мрамор, гранит и алюминий смогут появиться тут раньше, чем через месяц. А до пуска оставалось 5 суток.





* * *

27 декабря, вторник, ночь. До пуска немногим более 12 часов. На станции «Позняки» только что закончили укладку гранитных плит вокруг турникетов и теперь затирали их мокрыми опилками. Видать было, что рабочие сильно утомлены. Но, вероятно, от осознания близости торжественного момента все были необычайно веселы.

Несколько человек выкладывали фигурными алюминиевыми конструкциями фальшпотолок над балконом станции. Нервничал бригадир. Оказывается, не подвезли последнюю партию алюминия с броварского завода. «Если не подоспеют в течение часа, — прогнозировал он, — не успеем и мы». Пообщавшись с бригадиром, подхожу к ползающему на коленях рабочему-алюминщику:

— Успеете?
— А фиг тут успевать, лишь бы гроши платили!
— А платят?
— Да ни фига!

Последним поездом станцию «Харьковская» покинул Петренко. За несколько минут перед тем он который раз прошелся по уже подготовленному к торжественному митингу помосту; Цокнув языком, произнес, глядя на потолок: «Конечно, фонари желтого света — не лучшая находка дизайнеров». «Вот-вот, — поддакнул кто-то из рабочих, — смену тут поработаешь — глаза слезятся». Однако собравшиеся успокоили себя тем, что рядовому пассажиру не придется торчать на платформе целую рабочую смену.

Последнее, что делалось на «Харьковской», — прикручивались спинки к скамейкам. Глядя на ажурность» крепежа, присутствующие невольно улыбались. Завтра, дескать, митинг будет. Народ с ногами на эти скамейки влезет, детей на руки возьмет. И… поломают, как водится. И когда уже, сетовали метростроевцы, архитекторы к советам строителей прислушиваться начнут. За сим и уехали.

28 декабря, 12 часов дня. Торжественный митинг. Порадовался новому приобретению города столичный мэр Леонид Косаковский. Леонид Кучма также держал речь и, в свою очередь, поздравил собравшихся на митинге строителей и эксплуатационщиков метро со столь знаменательным событием. И ведь действительно, заводы останавливаются, люди лишаются работы и на тебе — метро строится. Это воистину замечательно.

Участники митинга от души аплодировали и даже махали шапками. Я давно уже, со времен Советского Союза, не видел столь искренне радостных лиц. И я тоже был счастлив от этого. Хотел было и себе помахать шапкой, но, увы, у меня — капюшон.

—————


Петрасюк В. Метростроевцы всё-таки успели. [Хотя в ночь перед пуском ещё ожидали последнюю машину со стройматериалами] // «Киевские ведомости». — 1994. — № 248 (570). — 29 декабря (четверг). — С. 1, 8.


Експреси ідуть далі


Напередодні нового року відкрито рух поїздів на новій дільниці київського метрополітену

«Хрещатик» № 207 (798), п’ятниця, 30 грудня 1994 р.

Минулої середи в нашому місті сталася, без перебільшення, значна подія: відкрито рух поїздів на дільниці третьої, Сирецько-Печерської лінії метрополітену — від станції «Осокорки» до станції «Харківська».

Значущість метро в житті міста не переоцінити. Це насамперед швидкість, надійність, культура обслуговування. За добу підземні експреси перевозять 1,2 мільйона пасажирів, а за час існування — з 6 листопада 1960 року — понад сім мільярдів. До речі, тоді, у вже далекому 1960-му перша лінія метро Святошино-Броварська, завдовжки 5,2 кілометра, мала тільки п’ять станцій — «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» і «Дніпро» Сирецько-Печерська лінія почала діяти в 1989 році, Її довжина 10,4 кілометра, на ній сім станцій, а після введення нової дільниці «Осокорки» — «Харківська» її довжина зросла на 2,62 кілометра.

Київські метробудівці більш як на рік раніше нормативного строку здали нову дільницю в експлуатацію. Виконано великий обсяг робіт: вийнято і переміщено сотні тисяч кубометрів грунту, змонтовано і прокладено десятки тисяч кубометрів збірних і монолітних залізобетонних конструкцій тощо. При опорядженні станцій «Позняки» і «Харківська» укладено близько п’яти тисяч квадратних метрів мармуру, понад сім тисяч — граніту, три тисячі квадратних метрів оздоблювальної плитки і майже 40 тонн алюмінієвого профілю.

Це стало можливим завдяки чіткій координації робіт двох десятків будівельних підрозділів, впровадженню прогресивних технологій та конструкцій. Станція «Позняки» має важливу особливість: вона споруджена у двох рівнях, а це дозволить надалі зробити її пересадочною на швидкісний трамвай, який з’єднає Харківський район з іншими куточками міста.

Спорудження нової лінії — робота дуже капіталомістка, дорога: загальна вартість робіт становить 1,5 трильйона карбованців. Звісно, в умовах масштабної економічної кризи асигнувати будівництво було не просто. Але тільки минулого літа уряд України виділив для завершення робіт 500 мільярдів карбованців.

З введенням в експлуатацію цієї нової дільниці Сирецько-Печерської лінії довжина підземних транспортних магістралей міста сягла майже 50 кілометрів, пасажирів приймають 37 станцій. Таких темпів будівництва метрополітену не знає жодне місто СНД.

На станції «Харківська» відбувся мітинг з нагоди введення в експлуатацію нової дільниці. Його відкрив голова Київради Леонід Косаківський. Він тепло подякував всім учасникам будівництва, Президенту України за активну допомогу в спорудженні дільниці. Роботи, сказав голова Київради, велись цілодобово, в складних гідрогеологічних умовах, прокладено понад 200 метрів експериментальної коли. Все від неї залежне зробила міська влада. Тільки в цьому році з бюджету Києва метробудівцям було виділено 428 мільярдів карбованців. Київрада дбає про перспективу метро: на черзі завершення будівництва ще однієї дільниці Сирецько-Печерської лінії від станції «Золоті ворота» до «Лук’янівської», введення в дію станції «Печерська». Строк їх пуску — кінець 1996 року. Розпочато спорудження четвертої лінії столичного метро — Подільсько-Воскресенської. Відкриття ж руху на цій дільниці знімає проблему пасажирських перевезень не тільки для Харківського масиву, це також неабияк послаблює транспортну напругу загалом у місті, адже автобуси, вивільнені там, виводяться на інші київські маршрути.



На знімках станція «Харківська»: Президент України Л. Кучма і голова Київради Л. Косаківський відкривають нову дільницю.

Відкрити «зелений» поїздам прибув Президент України Леонід Кучма. В складних умовах сьогодення, сказав він, треба бачити і хороше, добре. Навіть скрута не має бути підставою для песимізму. 1994-й рік став чи не найважчим для нашої держави, але починається наведення порядку у власному домі. Ми знову будуємо, а це значить, що суспільство видужує. Слід, сказав Президент, звертаючись до журналістів, показувати більше світлих кольорів, ніж чорних. 1995 рік має стати для України переломним. Але треба економити, ощадливо господарювати, відновити конституційний процес, і працювати не покладаючи рук, не посилатися на об’єктивні причини, діяти так, як метробудівці. Президент тепло поздоровив творців нової дільниці з успішним завершенням робіт. Новим роком і наступним Різдвом Христовим, побажав їм, їхнім родинам, усім киянам доброго здоров’я, миру, злагоди.

За тридцять років, сказав начальник Київметробуду Володимир Петренко, у нашому місті споруджено 34 кілометри метрополітену. На будівництві цієї дільниці самовіддано трудилися десятки колективів, великий внесок у справу зробили працівники київських тунельних загонів, акціонерного товариства «Біличі», підприємства «Київміськсвітло», зеленбудівці…

Начальник метрополітену Микола Балацький від імені більш як п’ятитисячного колективу запевнив, шо працівники метро докладуть усіх сил, щоб піднести роботу на виший, кращий рівень.

Михайло Терещенко. Фото Володимира Гриценка.

—————


Терещенко М. Експреси ідуть далі. [Напередодні нового року відкрито рух поїздів на новій дільниці київського метрополітену] // «Хрещатик». — № 207 (798). — 1994. — 30 грудня (п’ятниця). — С. 1.

Tags:

Leave a comment