AMY

Волею Божіей тихо скончался 24 ноября с. [1934] г. въ Берлинѣ послѣ продолжительной болѣзни,
Кіевскій городской голова
ДЕЙСТВИТЕЛЬНЫЙ СТАТСКИЙ СОВѣТНИКЪ
ИППОЛИТЪ НИКОЛАЕВИЧЪ ДЬЯКОВЪ,
о чемъ съ глубокимъ горемъ извѣщаетъ семья покойнаго.
Погребеніе 27-го ноября въ 12 ч. 30 м. послѣ заупокойной литургіи на Тегельскомъ православномъ кладбищѣ въ Берлинѣ.

( Collapse )

1923 год

1. Присоединение территории к Киевской губ. // Приказ Киевского губисполкома от 16.01.1923 № 15.


2. О расширении черты города // Приказ Киевского губисполкома от 29.03.1923 № 95.


3. О расширении черты гор. Киева // Обязательное постановление Губисполкома от 27.10.1923 № 271.


4. О движении по Наводницкому мосту // Обязательное постановление Губисполкома от 27.10.1923 № 265.

( Collapse )

Шерлокъ Холмсъ въ Кіевѣ

Яковъ Давыдовъ

— Вы знаете что-нибудь о Кіевѣ, Ватсонъ? — спросилъ меня Холмсъ, утопая въ клубах табачнаго дыма.
— Кіевъ? — переспросилъ я. — Если не ошибаюсь, это столица новаго государства Украины?
— Совершенно вѣрно. Вы ничего не имѣете противъ поѣздки туда?
— Куда? Въ Кіевъ? Зачѣмъ?
Вмѣсто отвѣта Холмсъ протянулъ мнѣ телеграмму. Она была очень лаконична: «Вы нужны немедленно. Дьяковъ»



( Collapse )

Павел Демьянович Христич

Родился в 1895 году. Украинец.
( Collapse )

Запись о смерти

киевского купца 2-й гильдии Готлиба Финке
в метрической книге Кирхи св. Екатерины евангельско-лютеранской общины г. Киева

( Collapse )

[27]

Тетрадь метрическая

Губернскаго города Кіева
Церкви Притисконикольской
Кіевоподол[ь]ского присутствующаго въ Кіевской духовной дикастеріи благочиннаго Протоіерея Іосифа Зертысъ Каменскаго […].
Выдана на 1801^й годъ

( Collapse )

Кіевскаго Губернскаго Правленія

ДѢЛО

По ходатайству евреевъ о разрѣшеніи имъ нанять домъ, въ г. Кіевѣ для отправлѣнія въ немъ Богослуженія

Началось 2 Сентября 1876 года Кончилось 2 Сентября 1877 года

На [487] листахъ

( Collapse )

Протягом 1934–1942 років на засіданнях Політбюро ЦК КП(б) України було ухвалено понад 90 переліків книжок, надрукованих в Радянській Україні з 1920-х років, які більшовицьке керівництво республіки визнало шкідливими. Ці рішення щодо списків літератури, які складалися Головлітом, зазвичай ухвалювалися письмовим голосуванням членів Політбюро.

Як оригінали списків, так і протоколи голосування збереглися в Центральному державному архіві громадських об’єднань України (скорочено — ЦДАГО України), у фонді 1 «Центральний комітет Комуністичної партії України (ЦК КПУ) (1918–1991)», опис 6 «Протоколи засідань Політбюро ЦК і матеріали до них (1919–1967)» та опис 16 «Протоколи засідань Політбюро, Оргбюро і Секретаріату ЦК КПУ і матеріали до них. „Окрема папка“».

Перше рішення про заборону літератури, яке вдалося знайти в документах архіву, датується 1934 роком і стосується творів Миколи Скрипника.

Наступне рішення, прийняте 1935 року, затверджувало список № 3 забороненої зінов’євсько-троцкістської літератури. Вочевидь, були також і списки № 1 і 2, однак поки що їх не знайдено. Слід окремо звернути увагу, що ухваленим документом Політбюро зобов’язало обкоми КП(б)У «покласти край огульним „чисткам“ бібліотек та вилученням з них літератури поза списками Головліту».

Протягом вересня 1938 — травня 1941 років, після того, як було репресовано попереднє керівництво УРСР, а компартію республіки очолив Микита Хрущов, Політбюро затрвердило 90 «розстрільних» списків Головліту.

Ще два рішення про заборону літератури Політбюро ухвалило під час війни, у 1942 році. Одне з них стосувалося творів історика Олександра Оглобліна, який під час нацистської окупації очолював Київську міську управу.

Підписи членів Політбюро ЦК КП(б)У, які ухвалювали рішення.
( Collapse )

Эти записи в метрической книге нашлись совершено случайно.

Архитектор Андрей Меленский был прихожанином Никольско-Притиской церкви. В этой церкви в 1801 году он крестил две дочери, Елизавету от законной жены и Анну от своей крепостной девки, здесь же же он женился во второй раз в 1810 году, тут же его отпевали в 1833 году.
( Collapse )